ІСТОРІЯ

Церква Божої Матері «Покрови»
із с. Канора Воловецького району Закарпатської області

Покровська церква збудована в с. Плоскому Свалявського району Закарпатської області у 1792р. Ім’я будівничого церкви Покрови залишилось невідомим.
Церква виявлена в 1973р. музейною експедицією очолюваною Смолінським С.П.
В с. Канору Валовецького району Закарпатського району церква була перевезена із с. Плоске на санях зимою 1926р.
В 1974р. церкву перевезли до м. Києва, щоб зберегти як унікальну пам’ятку лемківського сакрального будівництва.
Інформатори із с.Канори розповідали, що встановлювали церкву в Канорі майстри із с.Рекіти. Два чоловіки, рекітські різб’ярі, складали іконостас, престіл з дашком (з балдахіном), «логуші» – лавки і казальницю. Ці ж майстри встановили різьблений дубовий хрест коло церкви, у Плоскому був камінний. У с. Плоскому церква називалась – церков Святої Марії.
Церква є зразком одного з найдосконаліших за формою лемківського храму 18ст.
Будівля двозрубна, триверха, рублена із ясенових і дубових брусів (14-40см), вугли виконані у техніці «ластівчиний хвіст». Покрівля гонтова, останнє перекриття було в НМНАП України в 2004 році за кошти меценатів.
Над бабинцем, що має плоске перекриття, підноситься каркасна дзвіниця «турня», виконана з дубових стояків та підкосів, обшита гонтом, яка завершується главкою барокових маківок.
Зовні стіни та схили даху обшиті гонтом, надають будівлі художньої єдності. Контури та декоративні форми завершень, глибокі перехвати створюють ритмічний ефект світла і тіні. Застосовуючи досить прості засоби архітектурно-художньої виразності народний майстер зумів створити будівлю витончених пропорцій, гармонії форм та масштабності. Ширина бабинця і нави однакова, що дає просторове розширення та гармонійність всій спроуді.
Своєрідність храму полягає в тому, що гранчасті бані неоднакової висоти: найнижча постає над вівтарем, нижча над навою а над бабинцем найвища дзвіниця. Горизонтальні членування наметів поєднані з динамічною композицією маківок, надають лемківському храму самобутності та мальовничості. Нава та вівтар перекриті усіченими пірамідальними наметами із заломами.
Уздовж чільного та бічного фасаду проходить галерея з фігурно різьбленими колонками. Майстри з великим смаком вирізьбили стовпчики галереї і консол, надавши їм витонченої форми. В галереї з одного і другого боку церкви є підлога, викладена з каменя-плитняка. Підлога в бабинці, наві та вівтарі вкладена камінними плитами.
Фундамент церкви бутовий, а цоколь та сходи «приступці» виконані з каменю-плитняку на вапняному розчині.
Над бабинцем, навою і вівтарем маківки бань завершуються витонченими хрестами ковальської роботи.
Інтер’єр церкви самобутній. Низьке приміщення бабинця контрастує з розвиненою і вищою навою. Як і в інших лемківських церквах, бабинець відділяється від нави вирізом в стіні. У стіні між бабинцем і навою арка – виріз, яка має рівнораменну трапецієвидну форму з різьбленими стовпчиками.
Іконостас церкви не зберігся, залишилась тільки частина апостольського ряду, дві ікони намісного і деталі різьблення іконостасу. Різьба іконостасу зазнала значних втрат, але ті деталі, що залишились відзначаються надзвичайно оригінальною і виразною різьбою. Ікони вражають декоративністю та виразністю, яка досягається зіставленням гарячих червоних, ніжних синіх і вохристих кольорів, які прекрасно гармоніюють з позолоченою ажурною і об’ємною різьбою. Ікони з іконостасу, які збереглися, розвішені на бічних стінах храму.
В 2005-2009рр. проведено реставраційні роботи по відновленню іконостасу церкви Покрови. Встановлено іконостас бригадою різьбярів зі Львова під керівництвом Петрищака Григорія Степановича. Іконописну частину виконав художник Олександр Ігорович Охапкін.
У відновленому іконостасі використано близько 350 одиниць різьблених елементів старого іконостасу – рокайлеві завитки, пальметки та різьблені троянди і виноград. Сучасний іконопис відзначений багатьма мистецтвознавцями як високомистецький зразок в стилі необароко. Відтворений інтер’єр церкви повністю відповідає стилю, характеру та образу зовнішньої архітектури церкви Покрови. Церква є зразком одного з найдосконаліших за формою лемківського храму 18ст.

Втрачений престіл з балдахіном, жертовник, запрестольна ікона, хрест, лави, логуші. Збільшений виріз арки. Обміри: висота – 19.82м. Розміри в плані 16,20м х 8,28м. Площа -134,1 кв.м.
Матеріал – дерево ясень, дуб; камінь Техніка – зруб. Технічний стан в цілому задовільний.
ЛІТЕРАТУРА:

1.Макушенко П.М. Народная архитектура Закарпатья М., 1978
2.Народна архітектура українських Карпат ХУ-ХХст. К., 1987.
3.М. Сирохман – 55 дерев’яних храмів Закарпаття – Київ, 2008р.

                                       Романа Кобальчинська, Олена Громова